Траса Спа-Франкоршам – F1 Схема траси, рекорди та переможці

Історія траси Спа-Франкоршам

Стара та нова схема автодрому Спа-Франкоршам

На початку 1920 року, здавалося, ніщо не могло порушити звичну тишу в тихому селі Франкоршам, розташованому на пагорбі неподалік від маврів. Нічого, окрім того, що чудового літнього дня, коли вони оселилися в готелі Des Bruyeres, двоє людей, добре відомих у світі автомобільних перегонів, один був Жюль де Тьєр, менеджер газети «La Meuse», а інший, Анрі Ланглуа ван Офем, голова спортивної комісії RACB (Королівського автомобільного клубу Бельгії), мав ідею використати трикутник, намальований дорогами, що з’єднують Мальмеді, Ставело та Франкоршам, щоб зробити з нього гоночну трасу.

Перша гонка
Насолоджуючись ідеальним місцем у цих зелених Арденнах, траса простяглася в горбистому ландшафті, але також складалася з багатьох прямих ділянок, особливо придатних для досягнення високих швидкостей. Крім того, будучи поруч із Спа, який уже відомий у міжнародному масштабі своєю гідротерапією, і де деякі автомобільні перегони були популярні протягом кількох років, ця траса, здавалося, мала багато переваг для успіху. Тому гонка була запланована вже на наступний рік. Підготовлені до серпня 1921 року гонки для автомобілів, на жаль, не могли відбутися через відсутність представництва. Дійсно, хоча все було готово, у заявці був зареєстрований лише один учасник. Згодом трасу урочисто відкрили мотоциклісти, а автомобілісти стартували в 1922 році.
У 1924 році було організовано першу знамениту гонку 24 години Франкоршамп, лише через рік після Ле-Мана, тоді як перша справжня велика міжнародна гонка для одномісних автомобілів, Гран-прі Європи, відбулася в 1925 році. У цій події взяли участь сім автомобілів, які побачив перемогу відомого гонщика Alfa Romeo Антоніо Аскарі.

1925-1940
У період з середини двадцятих років до передодня Другої світової війни, мотоциклетний Гран-прі та престижні автомобільні перегони, такі як 24 години Франкоршамп і Гран-прі Бельгії мали стати головними подіями на трасі. Що стосується траси, то вона залишилася приблизно такою, якою була на початку.
Але в 1939 році сталося щось нове: Франкоршамп отримав штучний вигин, унікальний у своєму роді: «Raidillon» або крутий підйом. Ця перешкода, призначена для подолання на дуже високій швидкості, була провісником орієнтації, яку її менеджер хотів надати трасі: зробити її однією з найшвидших трас у Європі, що різко контрастує з її німецьким сусідом Ейфелем, який також був дуже вражаючим, але набагато більш звивистим і тому одним із найповільніших. Друга світова війна мала намір перервати життя треку на довгі сім років, протягом яких ця частина
Арденни мало пощадили.

1947-1970

Джим Кларк Lotus 49 Ford на повороті La Source Hairpin, Гран-прі Бельгії 1967 року, траса Спа-Франкошамп

У 1947 році відновилися спортивні заходи в районі "L'Eau Rouge". Знову в центрі уваги були престижні гонки: Гран-прі мотоциклів і автомобілів, до яких час від часу додавалися 24 години Racb, перш ніж вони відновилися щорічно з 1964 року. Пізніше інші організації завершили цю програму. Так, наприкінці п'ятдесятих RAC зі Спа організував свій Гран-прі Спа, потім, на початку сімдесятих, юніорський RAC, його мотоцикли 24 години.
Якби все, здавалося, розвивалося належним чином, така ситуація тривала б лише до 1970 року, коли востаннє Гран-прі Формули I відбулося на трасі довжиною чотирнадцять кілометрів. Через претензії, сформульовані в шістдесятих роках, певна кількість водіїв Гран-прі більше не хотіли бігти на Франкоршам з міркувань безпеки, які було досить важко вирішити менеджерам Intercommunale. Проте мелодію дали.

Джекі Стюарт на решітці у своєму March-Ford F1 автомобіль у Спа-Франкоршам (1970)

Тому що, навіть якщо інші зазвичай заплановані перегони все ще відбудуться, стає очевидним, що вздовж своїх чотирнадцяти кілометрів траса стала дуже небезпечною, враховуючи підвищення продуктивності автомобілів і небагато можливостей, що залишилися для адаптації оточення, як це було у випадку. коли будували нові колії.

Кінець великого Франкоршамп був близький. Вони були змушені відреагувати, якщо хотіли зберегти трасу та створити таку, яка б краще враховувала заходи безпеки, заявлені гонщиками Гран-Прі.
Таким чином, після різних планів, спрямованих на збереження основних характеристик траси з одночасним усуненням деяких ділянок високого ризику (по суті, частини, включеної між Les Combes і Blanchimont), врешті-решт було обрано трасу, і роботи можна було розпочати. Трасу протяжністю сім кілометрів урочисто відкрили у 1979 році.

1983 - сьогодні

Початок бельгійця 1985 року F1 GP. Попереду Сенна (Lotus), Менселл (Williams) і Прост (McLaren)

Більш технічна, звивиста та обладнана вільними зонами, нова траса зберегла основну частину елемента, який зробив її відомою, поєднуючи покращену безпеку для пілотів та нову привабливість для глядачів. Завдяки новій трасі Гран-прі Формули I Бельгії швидко повернуться на Франкоршам. Ця гонка була великою подією, яка проклала шлях для багатьох інших, з меншим висвітленням у засобах масової інформації, але яка сприяла тому, щоб Francorchamps став більш динамічним, урізноманітнив його види діяльності та поставив його в авангард міжнародної арени.

Між 1980 і 1990 роками Francorchamps діяв за чітко встановленим графіком. Подібним чином трасу можна адаптувати відповідно до всіх вимог з точки зору безпеки FIA. Проте Франкоршамп залишався «гоночним» автодромом, який був закритий для громадського руху лише під час проведення змагань. Еволюція автоспорту і, перш за все, все більш професійний маркетинговий підхід призвели до того, що ситуація стала досить складною. Щоб забезпечити своє майбутнє, автодром повинен був стати постійним і остаточно закритим для всього громадського руху. Завершення будівництва автомагістралі Верв’є-Прюм, обов’язковий викуп останньої придорожньої власності та будівництво об’їзної дороги між селами Франкоршамп і Мейз-Бурневіль уможливить цей важливий крок у майбутнє.

Спа-Франкоршам, Бельгія 2018.
Lance Stroll, Williams FW41.

Тож на початку цього століття Francorchamps «перейшов у професіонал» і мав надзвичайний успіх серед клубів та організаторів заохочувальних днів з усієї Європи, які хотіли забронювати один або кілька днів поза офіційними перегонами. Коли нічого не встановлено, наприкінці століття в долині О-Руж почалася нова хвиля паніки. У 1997 році уряд Бельгії прийняв закон про заборону реклами тютюну. З командами, які спонсорують ці рекламодавці, саме життя бельгійця F1 Гран-прі опинився під загрозою. Аж до 2005 року, коли набула чинності європейська директива, було багато інцидентів, пов’язаних із проблемою заборони реклами тютюну, аж до того, що вона навіть була виключена з Гран-прі 2003 року.

Говорили, що відтоді Франкоршамбу було важко F1 відновив маршрут Raidillon-Les Combes-Blanchimont на радість мільйонам уболівальників у 2004 та 2005 роках. Однак це був непростий час для траси. Francorchamps виріс дуже швидко, але все ще залишалося багато прогалин, які потрібно було заповнити. Хоча робота на трасі, яку вимагала FIA, означала, що секції, які найбільше цінуються водіями, могли залишитися на вершині світової траси, інфраструктура більше не відповідала світовим вимогам FIA. Завдяки уряду Валлонії Франкоршамп був забезпечений F1 стенди, які ідеально вписалися в магію місця та проклали шлях до нової траси, яка була ще більш професійною та динамічною та краще орієнтованою на нові види діяльності у світі бізнесу.