Ніно Фаріна F1 Профіль та статистика кар'єри

Ніно Фаріна Біографія

Ніно Фаріна (1951)

Джузеппе Ніно Фаріна був першим в історії переможцем гонок Формули-1 і першим чемпіоном в історії спорту.

У 20-х роках Фаріна, народжений у Турині, великий спортсмен, почав свою гоночну кар’єру з автомобіля Alfa Romeo, який він купив собі. Він брав участь у Аоста-Гран-Сан-Бернардо 1925 року Hillпіднімався, але вибув із змагань. У 30-х роках його кар’єра насолоджувалася розкішшю – мати наставником легенду гонок Таціо Нуволарі.

Фаріна тричі поспіль вигравав чемпіонат Італії між 1937 і 1939 роками. Потім він виграв багато європейських змагань у 40-х роках і деякі гонки в Південній Америці. У 1948 році він став переможцем Гран-прі Монако за кермом Maserati 4CLT, перемігши Луї Шірона на 35 секунд. Пізніше, 24 жовтня 1948 року, він керував першою машиною Формули-XNUMX Ferrari на трасі Circuito di Garda, вигравши гонку над Бруно Стерзі.

Італієць увійшов до Чемпіонат світу з Формули-1950 як водій Alfa Romeo. Він був одним із трьох пілотів (Хуан Мануель Фанхіо та Луїджі Фагіолі), які брали участь у кожній гонці календаря за кермом Alfetta (без урахування Indy 500).

Ставши першим водієм, який виграв гонку Чемпіонату світу на Сільверстоун 13 травня 1950 року Фаріна здобув ще дві перемоги (в GP Швейцарії та Італії) у наступних шести гонках і набрав на три очки більше, ніж Фанхіо.

Незважаючи на те, що Фанхіо виграв три гонки, його три відставки були ключовими для успіху Фаріни. Лише чотири найкращі результати зараховувалися для Чемпіонату світу, і пілот отримував одне очко, якщо він мав найшвидше коло гонки. До своїх трьох перемог Фаріна додав четверте місце та три найшвидші кола та здобув першість над аргентинською легендою (30-27 у турнірній таблиці).

Фаріна не зміг повторити свій успіх у 1951 році, оскільки йому довелося зійти з трьох гонок через механічні проблеми на своєму Alfa Romeo 159. У трьох змаганнях, в яких його машина не змогла пройти повну дистанцію, Фаріна стартував GP в першій четвірці.

Незважаючи на три відставки, італієць фінішував четвертим у чемпіонаті з 19 очками, здобувши чотири подіуми в семи гонках. Він здобув четверту перемогу в кар'єрі на Гран-прі Бельгії 1951 року в Спа-Франкоршам.

Один із подіумів, який він здобув у сезоні 1951 року, був завдяки спільній їзді зі своїм товаришем по команді Феліче Бонетто в Гран-прі Італії після того, як машина Фаріни була відсторонена на початку гонки через проблему з двигуном.

У третьому в історії сезоні чемпіонату світу, 1952 року, Фаріна перейшов до Ferrari, щоб змагатися разом з Альберто Аскарі та П'єро Таруффі. Керуючи Ferrari 500 2.0 L4, автомобілем зі специфікаціями Формули-2, Фаріна розпочав сезон, набравши домінантний бал. Pole Позиція на Гран-прі Швейцарії 1952 року з випередженням Таруффі на 2.6 секунди.

Машина Фарини знялася з інавгурації GP сезону на ранніх етапах гонки, що було втраченою можливістю для нього, оскільки Аскарі не змагався через підготовку до Indy 500 того року, другої гонки календаря, в якій Аскарі взяв участь як єдиний європейський пілот.

Після повернення Аскарі зі США в календарі залишилося шість гонок, і Фаріна щойно здобув чотири другі місця проти шести домінуючих перемог Аскарі. Фаріна завершив чемпіонат на другому місці з 24 очками, відстаючи від Аскарі на 12.

Після своєї першої безпереможної кампанії в чемпіонаті світу Формули-1, хоча він і виграв дві нечемпіонські гонки протягом 1952 року, Фаріна розпочав сезон 1953 року з метою знову здобути титул, але рік в Аргентині розпочався жахливо. Після того, як президент Аргентини Хуан Перон наказав відкрити вільний вхід для глядачів, гонка проводилася без будь-якої безпеки для учасників. На 31-му колі сталося неминуче: хлопчик вибіг на трасу і став на шлях Фаріни. Італійський гонщик зміг ухилитися від хлопчика, але врізався в натовп, і семеро людей загинули.

Не зумівши зрівнятися з Аскарі та Фанхіо у швидкості та темпі, Фаріна знову зміг зайняти третє місце в чемпіонаті після п’яти подіумів у восьми гонках. Італієць здобув останню свою перемогу GP кар'єра в Нюрбургринг Нордшляйфе на Гран-прі Німеччини з більш ніж 60-секундною перевагою над Фанхіо. Майбутній чемпіон світу з Великобританії Майк Готорн супроводжував двох колишніх чемпіонів на подіумі.

У першій гонці 1954 року він встановив рекорд найстаршого водія Pole Позиція, коли він стартував першим на Гран-прі Аргентини 1954 року у віці 47 років і 79 днів, що досі залишається рекордом. Його серія з чотирьох послідовних подіумів до кінця сезону 1953 року та ще одного подіуму в першому GP 1954 року в Буенос-Айресі дав йому найкращу серію подіумів у його кар’єрі. Він почав брати участь у Чемпіонаті світу зі спортивних автомобілів у 1953 році, досягши певного успіху та здобувши кілька перемог на Спа та Нюрбургрингу. Однак у 1954 році йому пощастило інакше, і аварія на Mille Miglia 1954 року визначила, яким буде його сезон.

Досі відновлюючись від травм, він брав участь у наступному Гран-прі в Бельгії та лідирував після 15 кіл, коли двигун його Ferrari відмовив. Ще одна аварія спортивного автомобіля призвела до того, що він згорів у Монці, що означало, що він взяв участь лише у двох гонках Чемпіонату світу в 1954 році, закінчивши рік на восьмому місці з шістьма очками. Він їхав за Ferrari знову в 1955 році, але взяв участь лише у трьох гонках. Хоча результати були хорошими, два подіуми та четверте місце, фізична ціна була занадто високою, оскільки він все ще приймав знеболювальні, щоб мати змогу брати участь у гонках.

Він вирішив завершити кар'єру після Гран-прі Бельгії 1955 року через фізичний біль. Однак він спробував взяти участь у Гран-прі Італії 1955 року в Монці на Lancia D50, але аварія на тренуванні, в якій він не постраждав, призвела до того, що він знявся з Гран-прі та Формули-1. Він брав участь в Інді-500 1956 та 1957 років, але з різних причин не стартував у жодній з двох гонок.

Фаріна пішов з гонок Гран-прі як один із найуспішніших пілотів свого часу. Він завершив кар'єру, вигравши п'ять чемпіонатів світу, 20 подіумів, п'ять Pole Позиції та чотири найшвидші кола і назавжди залишаться в пам’яті як перший чемпіон світу.

Ніно був запеклим суперником, якого часто вважали хуліганом на трасі, але джентльменом поза автомобілем. Він помер після того, як розбився на шляху до 1966 року Гран-прі Франції, перегони, які він просто збирався подивитися. Він був за кермом Lotus Cortina.

«Сталева людина, як всередині, так і зовні. Але я ніколи не міг не відчувати страху щодо нього. Він був схожий на високопоставленого породистого кота, здатного здійснювати найдивовижніші дурниці. Як наслідок, він був звичайним в’язнем лікарняних палат. " Фаріна словами Енцо Феррарі.

Результати чемпіонату Ніно Фаріни

1× Чемпіонат світу1950–1950 · Альфа Ромео

Один титул, виграний у 1950 з Альфа Ромео.

• 1950Alfa Romeo30 оч3 звільнити від Хуан-Мануель Фанхіозапечатано в 1950 році італійською мовою F1 GP

Ніно Фаріна F1 Короткий зміст сезонів

рік	професіонали	двигун	GP	1st	2nd	3rd	Стручок	Pole	Кола	FL	Середні бали	Окуляри
1955	Ferrari	Ferrari	4	0	1	2	3	0	249	0	2.58	10.33
1954	Ferrari	Ferrari	2	0	1	0	1	1	101	0	3.00	6
1953	Ferrari	Ferrari	8	1	3	1	5	0	368	0	4.00	32
1952	Ferrari	Ferrari	8	0	4	0	4	2	449	0	3.38	27
1951	Alfa Romeo	Alfa Romeo	8	1	0	3	4	0	389	2	2.75	22
1950 🏆	Alfa Romeo	Alfa Romeo	6	3	0	0	3	2	282	3	5.00	30